Психоемоційні аспекти в лікуванні ревматичних хворих з больовим синдромом
Лисенко Г.І., Ткаченко В.І.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика
Біль є провідним клінічним проявом багатьох ревматичних захворювань. Мільйони людей страждають від болю в суглобах при ревматоїдному артриті, остеоартрозі та інших захворюваннях. Біль в периартикулярних тканинах та м'язах також супроводжує різні захворювання рухового апарату. Та слід пам'ятати, що біль - своєрідний психофізіологічний стан, що супроводжується не тільки органічними або функціональними порушеннями в організмі, а й призводить до психоемоційних змін. Психологічні та емоційні ефекти болю часто впливають на суб'єктивну реакцію пацієнта, перебільшення або зменшення значимості болю. Лікарю часто доводиться мати справу з психоемоційними проявами болю - емоціями (тривога, депресія та ін.) і больовою поведінкою. Це означає, що ефективність діагностики і лікування визначається не тільки умінням виявляти етіопатогенетичні механізми ревматичного захворювання, що проявляється або супроводжується болем, але і умінням побачити за, цими проявами порушення психіки.
Психологічні, соціальні і фізіологічні чинники є рівно значущими і для діагностики, і для ефективності терапії болю при ревматичних захворюваннях. З метою полегшення діагностики психоемоційних ефектів болю, зіставлення диференціально-діагностичних і терапевтичних даних були створені опитувальники, що складаються з наборів стандартних вербальних дескрипторів, найзагальніших для всіх пацієнтів. Найчастіше застосовується за кордоном «МакГіловський опитувальник болю» ( McGill Pain Questionnaire - MPQ ), що використовує вербальні характеристики сенсорних, афективних, і моторно-мотиваційних компонентів болю, ранжируваних по п'яти категоріях інтенсивності. Для вивчення психопатологічних корелятів болю застосовуються й тести типу «шкала емоцій». З метою оцінки тривоги й депресію також існують спеціальні шкали.
Процедура оцінки «больової» поведінки розглядається як банальне спілкування лікаря і пацієнта під час первинного прийому, але будується за певною програмою. Так, рекомендується в першу чергу звертати увагу на особливості опису болю і специфіку побудови пацієнтом розмови про біль з лікарем, на невербальну больову поведінку (контрольовані рухи, постава, вимушені пози, дихання і ін.), об'єм рухової активності, нав'язливість бажання говорити про власне здоров'я. Найпростішою процедурою дослідження «больової» поведінки є проведення пацієнтом контрольованих дозованих гімнастичних навантажень - підтягування, присідання, активного дихання, роботи з динамометром та ін.
Вище вказані варіанти тестування є дещо односторонніми і дозволяють визначати лише одну характеристику больового відчуття. Останнім часом розробляються методи, які при максимальній доступності і стислості надають загальну оцінку страждання, і забезпечують можливість подальшої математичної обробки. До найцікавіших тестів, що виводять підсумкову профільну оцінку, можна віднести опитувальник, розроблений в університеті МакМастера (Онтаріо, Канада), «Вісконсинський короткий больовий опитувальник». Існує ще повніший «Дармутський опитувальник болю», який дає можливість одержати єдину сумарну оцінку всіх складових хронічного болю, що виражається співвідношенням позитивних і негативних сторін життя пацієнта.
Проведення спеціалізованого тестування психоемоційних проявів болю є вкрай важливим для більш ефективного лікування хворих з ревматичними захворюваннями, подальшого їх прогнозу і впливу на якість життя пацієнта. Застосування найбільш поширених методів психотерапії (включаючи уважне вислухування скарг) дозволить збільшити довіру пацієнта, забезпечити його психологічну підтримку, допоможе хворому розслабитися і повірити в ефективність застосованої терапії. Психологічне втручання може виявитися корисними в деяких стійких, рефрактерних до лікування випадках. Отже, перспективним напрямком в лікуванні больового синдрому при ревматичних захворюваннях є застосування в комплексному лікуванні анксіолітичних та антидепресантних засобів.
Згідно з нашими спостереженнями, додаткове призначення в комплексному лікуванні анксіолітичного засобу - етифоксину гідрохлориду (стрезам) у хворих з больовим синдромом в суглобах, пов'язаним з наявністю різних ревматичних захворювань, сприяло зменшенню проявів болю, підвищенню інтересу до життя, покращанню результатів психоемоційних тестів, на відміну від пацієнтів, які отримували традиційну терапію.
Таким чином, в діагностиці і лікуванні болю при ревматичних захворюваннях завжди слід пам'ятати про наявність психоемоційних ефектів. Вони можуть бути проігноровані, не дивлячись на те, що їх дія на процес купування болю може бути досить значною, особливо в деяких стійких, рефрактерних до лікування випадках. Найефективнішим при ревматичних захворюваннях є комплексний підхід до лікування болю, який враховує патофізіологічні, соціальні і психологічні аспекти, що потенційно впливають на больове сприйняття. Наша практика показала, що застосування в комплексному лікуванні ревматичних захворювань анксіолітичних засобів (етифоксину гідрохлориду - стрезаму) сприяє зменшенню виразності болю та покращанню психоемоційного стану пацієнтів.
Джерело: https://ukrmedserv.com/content/view/7550/318/lang,uk/